Blog

Ґоббіт, або туди й звідти (coming soon!)

 

Хай там Америка як хоче, :))  а ми у грудні збираємося дивитися останню частину екранізації  толкієнівського «Ґоббіту». З цього приводу перше, що я зроблю – це на радощах підстрибну до стелі, а потім дістану з полички цю книжечку , одну  з моїх улюблених, з тих, що на всі часи. В мене вона ще у м*якій палітурці, але від того люблю її ще більше і читаю ще обережніше. Коли я купувала  ті чотири частини саги у зеленій обгортці, дуже мало хто знав, хто такі гоббіти і що то за Дж.Р.Р.Толкієн. Я  не знала також, та купила,  бо ця книжка здалася мені дуже дивною, все життя люблю дивацтва і усілякі такі штуки.

Перегляну гравюрки, перечитаю віршики і згадаю рік…такий давній, що вже не пам*ятаю який .

Чарівний проміжок між  Різдвом – Новим роком- і знов Різдвом. На вулиці було тоді дуже зимно, кружляли сніжинки, як у казці, саме так, як малює їх Єрко. А вдома тепло під ковдрою, з теплим чаєм і стосом підручників прямо під носом і зимовою сесію другого курсу вже от-от. І замість того, щоб читати  картографію, чи якусь чортову екологію, я по самі вуха поринула у казковий світ ґоббітів, тролів, чарівного Гендальфа та інших фантастичних істот.

І коли з*явилася перша серія екранізації, ми з друзями, тими, хто читав Толкієна, пішли у кіно дивитися чи так все зняв Пітер Джексон, як ми собі уявляли. Я знаю поважних чоловіків, які захоплюються пригодами у Середзем*ї, знають, на відміну від мене,  всі тонкощі сюжету. Цікаво, ті  люди, що ставали моїми друзями,також мали в себе «Володаря перснів» і «Ґоббіта», точно такі ж, с зеленою обгорткою.

Цієї зими багато хто порівнював українців з гоббітами, терор з  суцільним Мордором, і взагалі ми відчули себе народом, що повинен триматися разом, щоб там не було, от як гоббіти…

Я вірю, що так все далі й буде. А поки – давайте чекати і радіти.

 https://www.youtube.com/watch?v=2fngvQS_PmQ

This Post Has 0 Comments