Blog

Тигри-мигри.

Кіт – скотиняка розумна. Моя киця Ті мені це доводить день у день, тому коти – моя любоу.

Відучора в мене гостює кіт подруги, котра поїхала до Львова, накупивши нам всім смачняшек, і коту звичайно теж..Ми пообіцяли їй що будемо дружити, вчити французьку мову, пити ламбруско, жувати печінку з курятиною  у желє.. і взагалі..розбудовуватимемо  толерантність і повагу.

І все харашо, крім одного маленького але, котре ми не взяли чомусь до уваги – ВСІ КОТИ – СТРАШЕННІ ІНДИВІДУАЛІСТИ.

Весь вчорашній день я намагалася працювати між двома дорослими шиплячими котами, гладячи і годуючи кожного одночасно, окремо, беззастережно і всеосяжно.. коти жерли, мовчали і терпіли, сидячи на холодильнику, під столом, на вікнах. атмосфера тріщала електрикою, що от-от спалахне і вибухне до бісової мами.

І вони дочекалися..в мене скінчилася кава і я на 15 хвилинок вибігла її купити..потім забігла ще кой куди..Поверталась з передчуттям своєї провини перед котами, і не дарма.

Ці двоє вирішили нарешті влаштувати Армагедон – з засцяними шторами, побитим посудом, вивернутим кормом, водою, лайном, геометрично викладеним по периметру кімнати. Одне мокре і нещасне тряслося на даху мікрохвильовки, друге руде і прекрасне  вдавало, що «все у порядку, ми ж нічьо».

Після сповіді і посту (закреслено), пиття знеболювального,  окреслення перспективи бути викинутим за вікно все, всі, хто і шо туди зможе пролізти, прийшли до вкладання угоди про лінію розмежування і сепарації територій.

Тобто тепер кожен (кожна) має свій запас води, їжі, ніштяків як то вікно-телевізор у зовнішній світ, коробку-туалет, іграшку  і теплу тряпочку для лежання і сну. Ніхто ні в кого очима не стріляє, не зазіхає на чуже і не провокує неетичну поведінку . Лапи не потискали..просто розійшлися . Нарешті у хаті спокій.

This Post Has 0 Comments