Blog

Мій Київ

Цього разу зимовий і напівтемний, з димами, примарами у старовинних дзеркалах,з теплими зігрітими помешканнями,  з Сурбараном і без босхового  Св.Антонія, стилістично майже як Північ в «Грі Престолів». Огорнутий пахощами свіжої випічки, кавою на Подолі, «подалі від людей, без парасолі». З ліхтарями на Софійській, мокрими далекими вогнями, що бачиш з Володимирської гірки, з раптовою тишею посеред  двору  на Терещенківській. І наостанок, як прощання “Hej sokoły” десь далеко в тунелі метро. Блін, все ж таки люблю.

This Post Has 0 Comments