Blog

Beautiful Карпати

Не буду писати про те, чому ж не сидиться вдома на свята, просто мандри така заразна штука.

Тим більше, мандри Карпатами  гарантують завше  несподіване і цікаве. Я ніколи не думала, що взимку гори без снігу можуть бути такими романтичними. Щойно виїхали за Івано-Франківськ, як нас накрив густий туман, як у фільмах Федеріко Фелліні, саме такий я обожнюю більш за все. Можна просто дивитися у нікуди, слухати Fleetwood Mac «Thrown Down», розчинятися і танути серед цих гір, а ще жаліти нашого водія, якому доводиться дертися нагору бусом в таких умовах.

Далі була Коломия з Музеєм писанки і Музеєм Гуцульщини. І як на мене, все, що там ретельно зібрано, характеризує гуцульський етнос, як по-дитячому відкритий і чистий. Навіть кишені тут ніхто не пришиває зі споду – все назовні  ще й декоровано так, що жоден зловмисник на базарі таку кишеньку не промине. На кахляних п*єцах п*ють разом на шинквасі розмальовані солдат і пан, а бува, що й Біс! Коники товаришують з пташками, і всі миряться, і ніхто нікого не кривдить (от нам би так у великих містах!) І звісно ж завжди поруч добрий чарівник Миколай – він полагодить те, що люди не в змозі, і виконає всі дитячі бажання.

Дерев*яні церкви під бляхою, просторі садиби – все з дерева, його тут, Богу дякувати, завжди було вдосталь! А надвечір цей край перетворюється на сонну істоту, яку хочеться назвати якимось ім*ям. І от  я починаю пригадувати як у Тараса Прохаська було «Плеска, Опреса, Темпа, Апеска, Підпула, Себастян..». « Є місця, в яких неможливо вже нічого розказати, а іноді варто заговорити самими назвами в правильній послідовності, щоб назавжди оволодіти найцікавішою історією, яка тримає сильніше, ніж біографія» – і це вже дещо магічно.

Тут, у Карпатах я вперше у житті побачила вогнище у суцільній темряві,  дуже вражає! Прикро, що ми не можемо бачити таку темряву у містах, де завжди є підсвітка, та й зірки ми майже не бачимо з тієї ж причини.

А тут  просто хтось наводив лад у дворі, то й палив собі надвечір багаття, і це було щось таке справжнє, від чого неможливо було відвести погляду. Справжні речі у Карпатах трапляються на кожному кроці – заходиш на ранок у сільську церкву, а там священик з тобою  розмовляє так, наче вчора тільки бачилися, а свічники дерев*яні і розмальовані як у дитинстві. А  ще варто послухати місцеві пісні і леґєнди, у яких є свої Ромео і Джульєта та розбишака Довбуш( гуцульський Робін Гуд). Кажуть, про Довбуша гуцули можуть вам наспівати як мініум 120 куплетів, якщо вони у гуморі, а ви вдячний слухач.

Та що  казати, все одно краще Міська Барбари  про Карпати ніхто не заспіває. Так от, «Бьютіфул Карпати» від «Мертвого Півня» з Романом Чайкою на басі.

http://www.youtube.com/watch?v=PAa3h0yLxsw

This Post Has 0 Comments