Blog

Christmas Bell

37   От нібито все ж ясно, і в Санта Клауса я не вірю, скорше навпаки, звикаю до ролі таємного Санти.

І,  як влучно написав  приятель з фейсбука , спочатку ми у нього віримо, потім ні, а потім настає час, коли ми самі вже ті Санти. Я розумію, що він       має на увазі.

Так от  вчора, не сподіваючись на першу зірку, бо небо чомусь хмарилося, йдучи  святковим містом у святковому настрої, я відчула повне    занурення у традицію Різдва. Ну нічого ж тут такого – у святвечір почути деінде  церковні дзвони. А навкруги був сніг,  скрізь, він летів легким        пухом у повітрі,теплою ковдрою вкривав будинки, блискучим камінням засипав шляхи до відступу. Довершувало мою різдвяну картинку гавкання   псів, чорні гілки у світлі ліхтарів, і ще  мороз. І  задля того,щоб дійсність набула вікторіанського смаку бракувало хіба що  якоїсь червоної деталі  у пейзажі.

Так собі йдучи і роздумуючи, я сама не помітила, як опинилася на  площі. Де лунала моя улюблена на всі часи «Добрий вечір тобі» і навколо не було ані душі, і всі кружляння і думки раптово склалися у єдину картинку різдвяного вечора. І я сама у довгій сукні стала ніби частиною цього великого і чомусь дивно пустого міста. Від того  на серці стало так просто і добре. Я вірю, що чарівна різдвяна музика спроможна творити з нами дива.

От наприклад, послухайте…

https://www.youtube.com/watch?v=e9GtPX6c_kg#t=202

Впевнена, ви зрозумієте, що так грати можна, якщо вміти так жити, з пристрастю. Може  тільки так і треба…варто лише дати собі  згадати.

This Post Has 0 Comments