Blog

Дивись українське – про стрічку Олеся Саніна «Поводир»

 

«Заплющ очі. Дивись серцем». Мабуть так і треба, бо картина мені здалася багатошаровою, вона справді не тільки для очей. А деякі речі там навмисне повторюють, як притчу, либонь випадково не лишити їх непоміченими, і водночас   щось сприймається інтуїтивно, наприклад,  коли лунає  спів кобзарів.

До речі на допрєм*рному показі у Львові у залі були люди з вадами зору і для них спеціально зробили переказ того, що відбувалося на екрані. І ще сліпих кобзарів  грають ті, хто також з різних причин втратив зір.

Дуже раджу подивитися це кіно разом з дітьми. В кінотеатрі за мною сидів хлопчик з татом, що постійно ставив питання, і тато йому відповідав, дуже чесно, так, як воно є. Тому – так, візьміть дітей з собою,  щоб їм українське кіно завжди здавалося якісним і про те, що їм важливо знати, про нашу історію.

На окрему увагу заслуговує довершеність операторської роботи, фільм красивий, з багатьма крупними планами і подробицями – побуту, облич, різних деталей, я б з радістю передивилася цю стрічку ще.  І Джамалі, яка грає акторку Олю, як виявилося, надзвичайно пасують сукні 20-х років. Їй би ще трошки тонші зап*ястя  – було б взагалі ок, але я прискіплива, знаю.  Всі ці бісерні вишивки, оксамитові стрічечки по коміру, китиці, а також драпіровки на пальті і шовкові панчішки – тут вже моя професійна гордість попещена на всі 100 – дякую, панове, костюмери!  Це мій чи не найулюбленіший  час у моді, багато цитований і дуже шанований.

Стрічка переглядається від першої до останньої хвилини на одному диханні, і запевняє в тому, що добро все ж перемагає у глобальному сенсі, попри сумну кінцівку сюжету. Цей  фільм- очищення від суму і лиха, що має властивість накопичуватися в історії і спричиняти сумніви, чи все так є, як ми собі думаємо. А ще думається про таке : що насправді гарні речі у житті – вони існують в тому і тільки в тому вимірі, де все живе – жіноча і чоловіча краса, дім, турбота,  їжа, що готується з «Отче наш», пісні, сорочки, одяг, що шиється і вишивається з любов’ю, щоденна праця, що гармонізується з Всесвітом, і багато чого ще… «Запам*ятай – там, де на тебе чекають, завжди гарно пахне»

І навпаки – у тому, іншому світі, де людина людині ворог, тхне кров*ю, зрадою і папіросками…

Фільм  Олеся Саніна висунуто на здобуття Оскару, тож я дуже сподіватимуся на це, а час покаже.

А ще мені страшенно захтілося знати напам*ять «Отче наш» українською, бо правду кажуть, що Бог краще чує молитви, що людина промовляє рідною мовою…

This Post Has 2 Comments

  1. GAD says:

    З юного віку помітив у себе властивість пригадувати запахи, що цікаво – лише приємні, не ризькі, пов’язані з добрим і теплим. А один солодкий в мене ще не вивітрився з пам’яті 😉

    http://level.pp.ua/forum/40-184-7547-16-1416166600

    За цим посиланням можна знайти те, що може допомогти нам достукатись…..