Blog

Кіно на вечір або бідна Європа

maxresdefault

Та да, купилася на рекламу, і друзі понаписували, що дивилися, ну та й Сальма Хайєк не кожен день на сусідній базар по картоплю забіга, то пішла і я на «Tale of Tales». Звісно, нічого не чула звідки ноги у тієї казочки ростуть, щось промайнуло у перекладі на початку про «внесення до світової культурної спадщини», але не стрічки ж, мабуть, і далі – мовчок. Про автора сценарію у афіші взагалі не йшлося.

В нас це переклали як «Страшна казка», чомусь, скоріше заради привернення уваги широкого кола глядачів. Насправді страшного там менше, або нема зовсім, а є безліч психотерапевтичних ситуацій, які бачу навіть я, простий глядач. Це ж справжній рай для профі-психологів, що займаються  особливостями у поведінці. Ось вам і матуся, що ледве не вбила хлопчика, котрий як дві краплі схожий на її коханого синочка, і папаша, що розводить гігантських комах, не звертаючи уваги на рідну доньку (ну класика ж – тут нема мами, а в першому варіанті –  тато помира заради сина), а потім таки видає її заміж за чорті-кого. Вона з тим дикуном дуже страждає, але коли її нарешті нібито визволяє гурт акторів (за всіма ознаками – французів, бо вони пиячать і сміються!), з якими вона тікає. Але ні – той людожер їх дожена і вбиває усіх, як поросят. Кульмінація цього сюжету до сих пір не йде мені з голови. Так, той дикун виявився не таким вже й поганим, бо принцесу вбивати не хотів, і навіть навпаки – махнув їх – сідай, жінко,на спину і мерщій додому катлєти смажити! А вона йому відрізає голову (так, це її вільний вибір – привіт, толерантна Європо!) і приносить любимому татусеві – оно, полюбуйтеся, неньо, що з вашої затії вийшло!Та папаша замість чесного суду  робить доню королевою, тут же.

Або як вам таке з сьогоднішнього досвіду толерантності до вікових та матеріальних розбіжностей – жінку похилого віку викидають з вікна, бо на ранок побачили, що вона не гарна і не молода і до того ж ще й бідна ( і безправна за тих часів!). А вона дивом стає молодою, і навіть виходить заміж за свого кривдника, бо ж він король, гарний, заможний і сексуальний.

Вдома зразу ж полізла у Вікіпедію, де пишуть, що так і так – жив у ХVI сторіччі у Неаполі Джанбаттиста Базілє, що за 30 років до більш відомого Шарля Перро збирав і записував народний фольклор і згодом видав збірку «Казка казок», «Lo cunto de il cunti» , інша назва якої «Pentamerone», що включала 50 казок, розділених на 5 днів, та поєднаних однією казкою–огранкою.

От така от лагідна Європа часів Джанбаттисти Базілє  і Шарлю Перро..

Тож і бува, що хтось там зараз серед біла дня може підставити підніжку татусеві, що біжить з дитиною на руках..то з них просто середньовіччя лізе.

This Post Has 0 Comments