Blog

Love is patient, love is kind

Я дуже за те, щоби триматися традицій. Різних, може навіть собі навіщось  вигаданих.

Все у світі для чогось є. Ну,  наприклад,  коралі існують для того, щоби вдягати їх на свята і по неділях.

Тоді чом би не вдягнути коралів і не піти до костьолу? Бо він же ж є у нас у місті. Дуже красивий, з високими дверима, світлими вікнами і просторий всередині. А ще, поки не прибрали – там можна милуватися католицьким вертепом у чудесних синьо-золотих кольорах.

Можна прийти на 8.30 аби  послухати службу Божу польською. Мені дуже подобається, що служби там ведуть трьома мовами. Читала, що раніше в нашому місті було аж 2% поляків і стільки ж білорусів.

А ще страшенно тішить той факт,що в католицькому храмі не дзвенять грошима, свічки можна брати просто так,а пожертви збираються окремо  на підтримку поранених, і при вході висить великими літерами набране «Рятуймо Україну молитвою!» Як на мене – це дуже коректно і правильно з погляду на теперішній стан речей.

Інша моя традиція, по неділях занурюватися у відкриту воду,  майже співпала з Йорданом, і от ми сьогодні,  плаваючи,раділи і вітали один одного з наближенням свята.

Бурмочачи собі під ніс «love is patient», я купила булочок з молоком і традиційний тижневик для читання вихідними, і подумала, як добре, коли все навколо тебе добре і гармонійно. Бо світ – це ж велике дзеркало, правда?

This Post Has 0 Comments