Blog

Відлуння

Так трапилося, що одного дня ера мого радянського дитинства нагадала про себе.

Спершу віршами зі старих дитячих книжок, дбайливо підшитих  мамою мого друга під єдиною палітуркою. Вже його  мами нема на цьому світі, а ми сидимо зимовим вечором під ялинкою і гортаємо сторінки про Ілліча, що так любив дітей, і тьотю Надю, що роздає діткам подаруночки.

І  про лист з села, де дівчинка Оля не ходить до школи, бо не має ні чобітків, ні спіднички, і у неї хворіє мама, а тата вбили махновці.  Вона таким самим зимовим вечором пише листа Іллічу до Кремля,  і замість відповіді до неї,  як архангели,  приходять матрос і лікар у шубі (!!!інтеліґенція недобита, інакше звідки шуба?) і все швиденько ладнають. Під ялинкою разом з діточками танцює якийсь дідусь,що підозріло схожий на В.І., і малюночок викликає скоріш  впевненість у тому, що тебе тут дурять вже по-великому.

Глянула на тиражі тих книг і була у шоці. 58 000 примірників  віршів українською та 110 000 російською! Все це задоволення коштувало колись 20 копійок.

А ще величезна злиденна  країна, яка весь час боролася зі світовим імперіалізмом, співала пісень. Приблизно таких ( у вільному трактуванні тьоті Мані,що так само дбайливо були записані моїм любим другом підчас бесіди з нею і споживанням її славетного самогону).

Товариш  Кіров (пісня для дитячого хору) 1934рік

На вулицях імлистих

Гудуть, гудуть гудки,

У ленінському місті

Кружляють літаки.

Крізь весь великий город

Сюди лягає путь.

Сюди іде дітвора,

Колгоспники ідуть.

І плачуть, і не вірять,

І знов ідуть щомить,

Бо тут товариш Кіров

Застрелений лежить.

В кого ж то цілив ворог,

Що Кірова убив,

Він цілив у дітвору

І у робітників.

Він цілив у заводи

Найбільші на землі,

Хотів у наших водах

Втопити кораблі.

Та ми тримаєм зброю,

Ми стежим тут і там,

Ми кулею меткою

Відплатим ворогам.

Ти, враже, нас не спиниш,

І праця знов іде,

Будуєм ми країну,

Небачену ніде.

 

Загальновідомо, що після вбивства С.Кірова країною прокотилися масові репресії та розстріли.

Мабуть я вже ніколи не зрозумію людей, котрі шкодують за поваленими статуями тирана і вбивці.

Можливо тому, що вживу бачила українські вишивки з совєцьких ГУЛАГів, це говорить мені більше за всі документи і будь-які можливі докази радянського терору.

This Post Has 0 Comments