Blog

Тбілісі – Батумі

Так вже виходить, що нам потрібно порівнювати одне з одним речі, які нас оточують, враховуючи і глобальні. Наприклад, країну, де ми живемо з іншими.

Я страшенно люблю бачити різні місця, звикаючи до незнайомого повітря, смакувати нові запахи і локації, відчувати, як мене поволі приймає чуже місто, і як я стаю трохи як ті, хто тут мешкає. Я повторюю їх рухи, звертаюся так, як тут звикли, спостерігаю і запам*ятовую  різні місцеві ритуали, лягаю спати і прокидаюся під звуки, на який тутешні  вже не звертають уваги. Кожного нового дня я відчуваю, що все складається найкращим чином, перехожі посміхаються, а я легко знаходжу заплановані об’єкти, і навіть ті, на які не сподівалася. Весь час  радію,бо мого дня тут  вистачає на різні огляди і просто на смакування морозива. Ніби  працює якась чарівна логістика, і нове місце пригортає мене до себе.

Звичайно ж, я ставлю собі питання, чи змогла б я колись тут жити, відразу ж відповідаючи – у Тбілісі так, у Батумі скоріше – ні. Бо люблю динаміку і великі міста, де вирує життя і водночас ненавиджу,  коли купу  байдикуючих  людей напхано на узбережжі. І ще Тбілісі для мене – це живопис  Ніко Піросмані, вулички і колажі Сергія Параджанова і мудра політика Міхо Саакашвілі. Вчора мій друг сказав, що має надію на нього як на майбутнього президента України..що ж, все буває.

Мені дуже симпатичні грузини, бо вони у більшості надзвичайно відкриті і доброзичливі. Весь час ми звертали увагу, що вони не дуже люблять поспішати, а також речі, які їм заважають отримувати насолоду від життя. Справді у цьому вони мені  схожі на італійців, але більш працьовиті. У 42 градусну спеку я йшла повз будівництво у центрі Тбілісі і бачила, як там вкалують молоді хлопці. Капіталізм, що сказати..і взагалі грузинський чоловік все життя працює, аби забезпечити родину, дітей, жінок  і коханок 😉

Грузинські жінки більше займаються господарством, дітьми,люблять плести, шити, готувати. З однією пані ми розговорилися і вона мені показала вишитий гаманець і маєчку, яку вирішила прикрасити плетеним вручну мереживом. Вона  вчителька у школі, яка зараз продає сувеніри.

У кожній країні я вважаю обов*язковим потрапити до музею етнографії, побачити, як люди жили тут раніше. Споконвіку грузинські хати були дуже затишні і зовсім не бідні, бо знов-таки, люди працьовиті.

Тож хай живе Грузія – гарна  маленька країна, що виборола свою незалежність, зберігла давні традиції, мову і культуру, нехай це буде нам прикладом.

 

This Post Has 0 Comments