Blog

Мій Флойд

Цієї осені я збираюся переслухати всі альбоми Пінк Флойд. Тому, що в мене до цього є  справа, і головне – тому, що вони просто класні. Ця музика ніколи не набридає, і те, що я чула  до сьогодні досить вибірково, справляє на мене дуже приємне враження.

Так чи інакше я як нормальна цивілізована людина стикалася з відео версією «The Wall», потім був період закоханості у «Wish You Were Here» та звісно «Dark Side of the Moon». А потім одного дня  я помітила, як гарно засинати у дорозі з « The Division Bell» у навушниках. Під жовтневий настрій мені  йде «The Final Cat», і ще багато різних моїх настроїв підтримує музика ПФ. Тобто відсьогодні я беру приклад з мого сина,який вже давно має гарну звичку слухати «атцов рокенрола» системно. Тобто він тупо качає собі всі офіційні альбоми гурту і хронологічно їх переслуховує .

Плюс  у тому, що ти сприймаєш все послідовно, як воно писалося, визначаєш закономірності і потім саме смішне  –  те, шо  Ендрю обожнює  – можеш довго розходитися про особливості такого і такого періоду у творчості Девіда Боуі на прикладі альбому про тяжкі пригоди Зіггі Стардаста. На певному етапі це має успіх у жінок. В мене цілі дещо інші, але цілком метод непоганий.

Те, що  мене вражає у Пінк Флойд – це талант, шалена працездатність, перфекціонізм та снобізм того ж Уотерза (хоча ніколи не пробачу те, що він якось назвав « The Division Bell» безсенсовністю  від початку до кінця, ні, геніям теж не можна). А ще для мене важливо, що враховуючи тодішній рівень розвитку технічних засобів , мати сміливість витворяти  те, що витворяли Флойд, і зараз лишається далеко за межами.  Люди, ви просто зрозумійте,що ця епоха, коли все робилося вручну,  вже пішла у забуття і навряд чи повернеться, це як власноруч  плести собі шкарпетки або вікторіанське мереживо. От наприклад, ну хто зараз буде робити металеві скульптури просто заради обкладинки альбому  того ж « The Division Bell»? Ніхто. Сяде собі людина і за годину все зваяє на компі. Або створювати дивовижні звуки, яких в принципі нема у світі, але вони тобі конче потрібні,  і тому все, що тобі лишається – це створити їх за допомогою всього чого завгодно, знов таки вручну. Для мене це якесь  Задзеркалля. І хто, якщо не знає, повірить, що той « The Division Bell» створено рівнесенько 20 років тому?

Я вважаю це творчістю заради власної мети, у яку віриш ти сам, і змушуєш повірити інших. І такі штуки піднімають людей на вершини.

Тому я йду слухати всі альбоми Пінк Флойд.

https://www.youtube.com/watch?v=mlTPBCGPYLY

 

 

This Post Has 2 Comments

  1. Irine West says:

    Ага і небо вище, і ЛСД якісніше. Так, Сід справді робив щось потужне у той період на початку, без нього б не було Флоїв. Але…ми ніколи не дізнаємось, як би було потім і куди б це завело гурт. Безперечно те, що кожен вклав якусь частинку себе – Уотерз тексти,Сід концепцію,а вокал Гілмора мені подобається неймовірно.Продовжую слухати.

  2. Все так, але Роджер Уотерс теж натерпівся від Гілмора. Тому важко сказати хто кого більше образив. Але нехай ці суперечки залишаться для них самих і існують лише між ними. А ми насолоджуємось їхніми творіннями! Хоча було б, звичайно, краще якби вони досі творили разом, тому що те, що було до 80-х вражає більшим розмахом фантазій… А може тоді гриби були ліпшіші;), без ГМО… У мене завжди на першому місці їхній Animals і перші альбоми, де вони ще юзали наробки неймовірного Сіда!